Блог

Матеріал у мистецтві — це не просто засіб досягнення кінцевого продукту; це відправна точка, яка спонукає до роздумів, експериментів та нових ідей. - Аніш Капур

У світі, де межі між технологіями та мистецтвом стають дедалі розмитішими, моя практика об’єднує ці дві сфери, використовуючи полімерний матеріал для втілення цифрового живопису у фізичному світі. У цій статті розповідається про те, як поліметилметакрилат (ПММА), більш відомий як акрилове скло, стає ключовим фактором збереження глибини та яскравості цифрових робіт під час їх перенесення на полотно. Аспекти цього процесу приховують свої проблеми, труднощі та переваги.

Актуальність завдання

Дизайнери та художники знайомі з проблемою втрати інтенсивності кольору та зміни відтінків під час друку комп’ютерних зображень на папері чи полотні. Зазвичай ми не помічаємо цю проблему при створенні зовнішньої реклами та виконанні маркетингових завдань. Однак у відносно новому жанру цифрового живопису, де основна ідея твору може бути закладена в найтонших відтінках і грі світла, втрата закладених параметрів кольору – яскравості та насиченості – є катастрофою. Представлення цифрового живопису як матеріального об’єкта, надрукованого в передбаченому розмірі і в потрібних кольорах - є життєво важливим для мене як художника.

Основна технічна проблема

Колірна модель RGB монітора, яка базується на трьох основних випромінюваних кольорах – Червоному, Зеленому та Синьому, використовує внутрішнє світловипромінювання. На жаль, друк у цьому форматі неможливий, оскільки чорнила не мають внутрішнього підсвічування, як пікселі монітора. Тому друкарні працюють у форматі CMYK, регулюючи яскравість кольору через відсоток чорного шару друку. Колірний простір друку CMYK значно вужчий, ніж RGB монітора що призводить до перетворення оригінальної роботи на нову, часто більш нудну та мляву. Цей аспект робить якісний вихід комп’ютерного живопису в галерейний простір вкрай складним. Далі розглянемо вдалу спроби прориву витонченного цифрового мистецва в реальний світ.

Рішення: прозоре полотно

Кілька років тому я знайшов рішення, використовуючи прозорий полімерний лист (поліметилметакрилат) для друку картин. Ця техніка друку дозволяє досягти ефекту RGB наживо, оскільки лист пропускає світло (сонячне, як вітраж, або внутрішнє освітлення, якщо повісити на стіну). ПММА або оргскло знайоме в друкарнях, де його використовують для лайтбоксів. Він жорсткий, має хорошу адгезію до чорнила, стійкий до ударів порівняно зі склом, легкий і зручний. Але якісного художнього друку на цьому матеріалі я ще не зустрічав. Я був приголомшений першими результатами – роботи засяяли новим життям, демонструючи як глибину кольору, так і яскравість фарб при правильному освітленні. Побачити свої роботи в тих розмірах, в яких вони були намальовані, було новим досвідом навіть для мене як художника, оскільки я працюю або з фрагментами в межах розміру монітора, або зі зменшеною версією.

Розмір має значення

Одним з найяскравіших аспектів роботи з полімером є можливість створювати роботи великого розміру. Це змінює не лише сприйняття глядачів, а й моє відчуття роботи.

Маючи можливість побачити свої роботи в реальному розмірі, я відчув новий зв’язок із ними, ніби вони набули свого життя та історії. Цей процес нагадує народження живої істоти.

Сприйняття і самореалізація

Продовжуючи свою думку, я хочу поділитися більше не про технічні аспекти, а про емоційне значення цього досвіду. Я прийшов до думки що вдалий друк – це оригінал роботи, тоді як цифровий файл більше схожий на плівку, яку потрібно проявити на фотопапері. Це був дивний досвід – роками малювати й нарешті побачити оригінали своїх робіт. Використання УФ-друку на прозорому полімерному листі не тільки вирішило проблему передачі кольору, але й відкрило нові можливості для художньої самореалізації. Цей метод дозволив мені поєднати два світи: аналоговий і цифровий, продемонструвавши, що технології можуть не тільки співіснувати з мистецтвом, але й посилювати його виразність та емоційну глибину. Використовуючи полімер як елемент твору, я не лише ділюся своїм баченням, але й запрошую глядачів на глибший рівень спілкування, де кожен може відчути унікальний зв’язок із роботою. Картина, завдяки глянцу фронтальної сторони листа може відчуватись більш холодную і ментальною, захищену відблисками, але це добре для деяких абстракцій. При іншому положенні глядача - вона навпаки буде мати глибину, давати простір для занурення. Спочатку я хвилювався як люди сприймуть мої твори в такому форматі, цей виклик традиційним уявленням про мистецтво. Я був здивований, наскільки позитивно мої друзі та знайомі сприйняли роботи. Розмірковуючи над своєю практикою, я зрозумів, що матеріалізація цифрового формату сприяє більшому діалогу між художником і його аудиторією.

Етичні аспекти пластмас

Мистецтво, яке ми створюємо, невіддільне від інструментів і матеріалів, з якими ми працюємо. Використання поліметилметакрилату для цифрового малювання стало не просто технічним рішенням, а філософією, яка дозволяє мистецтву подолати кордони між віртуальним і реальним, між створеним і відчутим. Залишаючись у професійній темі полімерів, можливо, це мій перший досвід, коли пластик забезпечив вищий рівень натхнення. Ми звикли ставитися до полімерів як до екологічної проблеми, до проблеми свідомого поводження з відходами, або як до предмета праці – економічна ефективність тощо. Моє успішне використання полімеру в мистецтві не лише відкрило для мене нові можливості самовиразу, але й показало етичну красу цього матеріалу, коли полімер несе службі прекрасному. Це дозволило мені втілити у фізичний світ те, що я вважаю важливим, розширюючи горизонти мого розуміння власних творів, самореалізації та мети.